Сьогодні розпочати свою справу, за ствердженням багатьох чортківчан, не так вже й легко. Проте, молоде покоління переконане, що це можливо і не потребує особливих зусиль чи надвеликих коштів, оскільки сучасний світ сповнений нових можливостей.
Історії молодих людей, яким є або ось-ось виповниться 25, підтверджують те, що у сучасному світі щоб заробляти гроші, не обов'язково виходити з дому і працювати в офісі, до того ж багато потрібних для роботи матеріалів легко можна знайти на полицях магазинів чи навіть у себе вдома.
Андрій Павлюк, 24 роки, економіст
Учасник ГО «Гільдія галицьких майстрів», улюблене хобі – бджільництво
Хлопець виготовляє свічки із натурального бджолиного воску. Нещодавно створив сторінки у соцмережах, щоб можна було їх пропонувати покупцям.
«В 17 років я зацікавився дідусевою пасікою серйозно. Дідусь ще з дитинства розповідав багато, вчив, але я надто не переймався цим. У 2012 році він помер, залишилося шість вуликів бджолиних сімей і я, як найстарший внук у родині, взявся їх доглядати.
Восени 2014-го року, надихнувшись прикладом свого друга, який сам шив шкіряні гаманці, подумав над тим, що міг би робити я. У період практики в університеті часто дивився відео про те, що люблю, про бджіл.
У той час у мене залишилася остання збережена 1000 гривень, і 4 кілограми бджолиного воску. Подумав, що можна було б зробити щось із нього, свічки, наприклад. Подивився відео, як це зробити, що потрібно. Так згодом, а саме 31 грудня, з'явилася перший свічка-ангелик. Її я подарував татові.
Завжди казав собі, що в мене все вийде. Згодом мама такі ж свічки понесла на свою роботу, там вдалося продати теж. Потім до свята Преображення Господнього один священик зробив замовлення.
Тоді за січень місяць, перший місяць роботи, я заробив 925 гривень, у лютому - 1500 гривень. Згодом, на Пасху, теж отримав велике замовлення.
В атобусі, в дорозі додому, завжди слухав аудіокниги про саморозвиток і вчився на прикладах успішних людей».
Анастасія Репіховська, 24 роки, практичний психолог
Виготовлення іграшок у техніці сухого валяння
Настя проживає в Тернополі, учасниця ГО «Гільдія галицьких майстрів», Насті часто роблять замовлення мешканці Чорткова, Чернівців та Києва.
«Вперше сухе валяння спробувала в 2016 році, але займалася півроку і через обставини довелося зробити перерву. Вдруге почала в жовтні минулого року. Зараз це для мене не просто хобі, а робота.
Ідею підкинув хлопець. З дитинства любила з пластиліну ліпити, мріяла зліпити будинок, де кожна цеглина окремо ліпиться, але так і лишилися мрії в дитинстві. Купили полімерну глину, до якої я так і не доторкнулася потім купили шерсть і голки. Першого котика зваляла за дві години і була рада результату. Хоча зараз він нагадує мені тваринку, яку роз'їхала машина, бо дуже м'який.
Дивна назва виготовлених мною іграшок «Кракозябрики» придумалася цілковито випадково. На слух потрапило це слово і дуже сподобалося. Здалося, що саме воно найкраще характеризує мої роботи.
На даному етапі я не вважаю, що в мене є неповторний стиль, постійно шукаю нове, доповнюю іграшки рухомими елементами, елементами декору. Але сухе валяння подобається тим, що тут немає заготовок. Іграшка не може вийти ідентичною до попередньої. Кожна наділена своєю унікальністю та характером».
Марія Дяк, 25 років
Техніка: вироби з газетних трубочок
Марія є учасницею ГО «Гільдія галицьких майстрів». Минулого року роботи Марії були представлені на святковому ярмарку фестивалю «Чортківська офензива», що проходив у нас влітку.
«На останньому курсі навчання (5 років тому) побачила в інтернеті плетену корзину з газетних трубочок і зразу почала вчитись крутити трубочки, щоб самій спробувати.
Спочатку плела корзини для себе, для дому, потім дарувала родичам та друзям, продовжую досі. Майстер-класи ще не проводила, поки що це в планах.
Продавала роботи в інтернеті та в магазинах з подарунками і хенд-мейдом. Брала участь в фестивалі «Чортківська офензива» минулого року. Тоді продала декілька своїх виробів».
Ольга Гонтар, 24 роки, дизайнер-фрілансер
Родом із Чорткова, навчалась на дизайнера у Львові, там живе і працює
«Мені подобаються експерименти з образами, коли певний образ через одяг можна втілити на людині. Це перевтілення, і в ньому є якась містика. Прадавні ритуали в тому й полягали, що люди змінювали свою зовнішність, уподібнювались до духів, і таким чином нібито втілювались в них. Тому мені подобається працювати над створенням саме сценічного одягу.
Першим проектом, над яким я почала працювати одразу після завершення навчання, був танцювальний спектакль «Яка головонька, така й розмовонька» (танцювальна студія «Етуаль», керівник: Александра Магера, організатор проекту Антон Сафонов), створювала дизайн вбрання для солістки гурту Troye Zillia, вже півроку беру участь у проекті Orpheus UA».
Таня Ясінчук, 24 роки, мультиплікатор
Виготовляє унікальні ілюстрації та кружки з ними
«Ідея виникла, коли я зрозуміла, що хочу виготовити подарункову кружку, близькій людині в подарунок. Тільки минулого року. Але з того часу ідея якось природньо почала обдумуватись.
Можливості знайшлись, і зараз я роблю це для знайомих і друзів, можу виготовити кружку з унікальним малюнком, яка буде одна така в світі, і лише у Вас, бо я продаю ілюстрацію і більше не використовую».
