Вибори народних депутатів до парламенту завершилися близько трьох тижнів тому. Вже відомо, яким буде склад майбутньої Верховної Ради. В окрузі №167 переможцем виборів став раніше нікому не відомий у політичних колах підприємець, колишній викладач бізнес-дисциплін Тернопільського технічного університету Володимир Гевко. Він тільки повернувся із міста Трускавець, що на Львівщині, із навчань для майбутніх нардепів. Звідки родом, які плани на наступних п'ять років, та що хотів би змінити в нашому окрузі, Володимир Гевко розповів в інтерв'ю журналістам Чортків.City.
З особистого архіву Володимира Гевка
Володимир Леонідович Гевко народився 20 серпня 1975 року в селищі міського типу Товсте Заліщицького району Тернопільської області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, директор та засновник ТОВ «Навчально-консалтингова компанія «Профі-Центр», безпартійний, проживає в місті Тернополі, судимість відсутня, прибічник політичної партії «Слуга народу». Він — брат гумориста та актора Віктора Гевка (команда «Ліги Сміху» V.I.P. Тернопіль).
— Володимире Леонідовичу, ви щойно повернулися із навчань, які відбувалися у Трускавці. Які ваші враження?
— Дуже інтенсивно. Заняття тривали з дев'ятої ранку і до пізнього вечора. Загалом було дуже змістовно. Ми читали пресу і там журналісти висловлювали свої думки з приводу того, навіщо ці тренінги, чого можна навчитися за сім днів. То я пояснював, що нема у нас професії «народний депутат України», на яку треба було б вчитися п’ять років. Згідно закону, депутатом може стати кожен громадянин України. В цьому і вся суть демократичного суспільства, коли у Верховній Раді працюють люди з народу, а не окрема група експертів. Навчання дало поштовх до того, щоб депутати, багато з яких не мають політичного досвіду, вже у перші дні почали працювати ефективно.
— Чому вирішили стати народним депутатом?
— Я завжди намагався не стояти осторонь тих процесів, які відбуваються в моєму місті і в державі. Зараз я побачив, що є реальна можливість дійсно змінити країну, насамперед, систему державного управління, побороти корупцію і все, що сповільнює економічний розвиток держави.
З особистого архіву Володимира Гевка
— Коли прийняли рішення йти у парламент?
— Не можна визначити чітко день чи момент, коли я прийняв це рішення йти. Це був довгий процес. Сумнівався, чи рухатись у цьому напряму, чи дійсно команда президента «Слуга народу» зможе зреалізувати ці зміни. Кожного разу, коли ми спілкувалися з командою Володимира Зеленського, аналізували, що говорить наш новий президент, я переконувався в тому, що дійсно йде команда, яка хоче змінити важливі речі. Те ж стосується його бачення того, як мають працювати органи управління на державному рівні. Під час президентських виборів було відчуття, що зараз саме той час, коли мають відбутися зміни. Тоді я й прийняв рішення не стояти осторонь, докласти максимум зусиль і зробити все, щоб стати частиною цього процесу.
— Як ваш брат, Віктор Гевко, повпливав на ваше рішення?
— Брат багато років знає Володимира Зеленського особисто, оскільки співпрацював з ним задовго до виборів. Без оцінок ззовні чи через третіх осіб. Добре знає його як людину і те, який він в роботі. На президентських виборах Віктор Гевко був його довіреною особою у Тернопільській області. Чув від брата про Володимира тільки позитивні відгуки. Тому думка Віктора для мене мала теж велике значення.
— Ви одразу знали, що переможете, чи мали сумніви? Що стало визначальним у вашій перемозі?
Ніхто наперед не знав, хто переможе. Всі хотіли перемогти. Ми розуміли, що є велика підтримка рейтингової партії «Слуга народу», рейтинг у президента теж високий. Але ми також розуміли, що це не є основне. Що добре видно на прикладі нашої області, бо не у всіх округах перемогли наші кандидати.
З особистого архіву Володимира Гевка
— Ви вели інтенсивну виборчу кампанію. Що для вас було найважчим?
— Під час виборчої кампанії ми робили максимально все, щоб зустрітися з людьми, побачити і почути їх. Щоб люди теж могли дізнатися, хто я. Зустрічей було насправді багато. Інколи за один день по 5-6, рідше — по три.
Ми мали дуже короткий період виборчої кампанії. Центральна виборча комісія зареєструвала нашу команду 27-го червня. Ми змогли відкрити виборчий рахунок, і взагалі займатися агітаційною діяльністю, тільки першого липня. Тобто, на виборчу кампанію мали менше трьох тижнів. Тим не менше, я вважаю, що ми з цим справилися.
Багато людей приходили на зустрічі, ставили питання, цікавились моїм баченням на різні речі.
Ми були у всіх великих містах нашого округу разом із командою VIP Тернопіль, яку свого часу я підтримував. Тепер вони мене підтримують. Вони проводили концерти без гонорарів. Ніхто з команди за час виступів в період агітації не взяв ні копійки.
— Скільки коштів витратили на передвиборчу кампанію? Що було найзатратнішим?
— Найдорожче коштувала реклама на бігбордах. Десь в межах 100 тисяч гривень. Загалом треба підсумувати, не пам’ятаю точних цифр.
— Чим запам’яталась зустріч з виборцями у Чорткові?
— Не можу сказати, що зустріч з виборцями у вашому місті була особливою. Зустрічі з людьми були дуже схожі між собою. Насправді потреби і проблеми у всіх містах однакові. В Чорткові, як і в найменших селах Заліщицького чи Борщівського району, людей турбувало одне і те ж. Наприклад, стан доріг. У селах розповідали, що через погану дорогу до них відмовляється їхати «швидка». Якщо коротко, народним депутатам треба докласти максимум зусиль, щоб люди мали все для комфортного життя за місцем свого проживання.
З передвиборчої агітації у Чорткові
— На стільки добре знаєте всій округ: місто Чортків, Чортківський, Заліщицький та Борщівський райони?
— Був у Чорткові, Заліщиках і Борщові десятки разів. Пам’ятаю, як ми, малими, через поле пішки ходили на Червоногородський замок. Це швидше, ніж добиратися асфальтованою дорогою. Мої батьки живуть у Товстому, звідки я родом, родичі — тут і в найближчих районах. Добре знаю місцевих. Тому я розумію, що потрібно людям, які проживають в окрузі.
— Одна з найбільших проблем в регіоні — вивіз і переробка сміття. Що думаєте з цього приводу?
— Це те, що абсолютно не врегульовано на законодавчому рівні. У багатьох країнах сміття давно перетворили на товар, за який конкурують країни між собою. Вивіз та переробка сміття — це вигідний бізнес. А в нас із ним велика проблема. Нам, депутатам, потрібно буде на законодавчому рівні створити умови, щоб ця проблема запрацювала як бізнес-сфера. Я думаю, ми будемо це питання обговорювати в парламенті і долучатимемо до нього тих людей, які мають досвід роботи в цій сфері в інших країнах.
З особистого архіву Володимира Гевка
— Як бачите розвиток ключових галузей в країні? Зокрема, медицини і освіти?
— Медицина перебуває на стадії реформи. Багато речей, які змінилися в цій сфері, ми підтримуємо. Я не є фахівцем медичної галузі, але можу говорити за речі, з якими доводиться мати справу. Наприклад, ми погоджуємося, що кошти мають бути закріплені за пацієнтом, а не за «ліжком» в лікарні. Добре те, що пацієнт може вирішувати сам, де і в якій клініці йому лікуватися. Чи коли, наприклад, жінка має право народжувати у тому пологовому будинку, про роботу якого вона дізналася багато позитивних відгуків. Відповідно цей медичний заклад отримує більше коштів з бюджету, ніж інші. Другий момент — це заробітна плата медиків. Важливо, щоб хороші лікарі, до яких хочуть іти пацієнти, мали кращу заробітну плату і не їхали після завершення медзакладу за кордон.
Про освіту можу говорити багато, оскільки майже 20 років викладав бізнес-дисципліни на кафедрі менеджменту у Тернопільському національному технічному університеті. Зараз я — кандидат економічних наук, доцент. Вже другий рік в докторантурі і не викладаю, але досі тісно пов’язаний з наукою. Візьмемо, до прикладу, заклади техосвіти, в яких вчаться юнаки, майбутні трактористи. Там не має бути комбайн «Нива», коли всі їздять на John Deere, який студенти лише бачать на картинках під час заняття.
Також нам треба подбати про те, щоб люди, які закінчують ті ж профтехучилища чи інші навчальні заклади за державний кошт, хотіли в нас працювати, а не їхали за кордон. Бо якщо держава витрачає кошти на навчання своїх громадян, їй треба зробити так, щоб потім вони тут працювали. І я на посаді народного депутата буду докладати максимум зусиль, щоб посприяти цим змінам.
З особистого архіву Володимира Гевка
— Як щодо розвитку туристичної галузі?
— У нашому регіоні ми маємо унікальні печери в селі Кривче, Червоногородський замок і водоспад, Дністровський каньйон, куди можна запросити туристів. У світі є країни, які живуть за рахунок добре розвиненої туристичної галузі. Ми можемо брати з них приклад. І перше, у що нам потрібно вкладати кошти, це в розвиток інфраструктури. Поясню на прикладі, що таке дороги для туристичної галузі. Пригадую, як ми одного разу з друзями під час планування відпочинку в горах вибирали готель, в якому хотіли б зупинитись. Вибрали один з найкращих, в який так і не поїхали, бо 30 кілометрів до готелю була дуже погана дорога.
— Яка Ваша думка щодо розвитку бізнесу?
— Я вже чотири роки голова Регіональної ради підприємців при Тернопільській облдержадміністрації, добре знаю, чим живе бізнес. Народним депутатам багато потрібно буде працювати в напрямку підтримки бізнесу. На законотворчому рівні варто було б поміняти підхід різних інституцій, зокрема, контролюючих, до людей, які хочуть будувати приватний бізнес, створювати нові робочі місця. Тут потрібна і зміна судової системи. Треба зробити все, щоб підприємці стали юридично захищеними. Ми їх запитували, чому вони не хочуть відкривати тут фірму, то вони кажуть, що просто бояться. Оскільки зараз вкладуть значні кошти у її заснування і старт, а років через три рейдерськими методами підприємство просто хтось прийде і відбере. Треба, щоб контролюючі служби ставали сервісними, а не виконували каральну функцію.
З особистого архіву Володимира Гевка
— З чого плануєте розпочати роботу на окрузі в першу чергу?
— Перше. У нас є кілька стратегічних об’єктів, які в критичному стані. Наприклад, обвалений міст біля села Лисівці, який знаходиться між містечком Товсте і Борщевом. Також міжміські дороги, які потребують ремонтів. Друге, це розвиток інвестиційної привабливості регіону. Ми будемо співпрацювати і з мерами міст нашого округу. Я вже мав кілька розмов з мером Чорткова Володимиром Шматьком та міським головою Заліщик Аллою Квач.
— Чи є у планах відкриття громадської приймальні у Чорткові?
У планах є. Для мене багато організаційних питань є новими, тому наразі сказати як і де, не можу. Але ми працюємо над цим питанням.
— Що буде із вашим бізнесом під час роботи у парламенті? Хто буде вести ваші бізнесові справи наступні п’ять років?
— Після офіційного оголошення результатів виборів Центральною виборчою комісією та офіційним обранням депутатів Верховної Ради, всі народні обранці у 20-ти денний робочий термін мають передати свої права на бізнес і керівні посади іншим людям. Я нічого не приховую, зовнішніх осіб ми не найматимемо. Це будуть люди, які вже є на керівних посадах, зараз йде мова лише про перерозподіл обов’язків і сфер відповідальності між ними.
— Де плануєте жити у столиці?
— Верховна Рада забезпечує народних депутатів номером у готелі. Наразі ми не знаємо, в якому саме ми будемо проживати.
— Чи плануєте у майбутньому придбати житло у Києві?
— Поки не можу про це говорити. Подивлюся, на стільки у цьому буде потреба. Можливо, того, що запропонує держава, буде цілком достатньо для здійснення депутатських повноважень.
З особистого архіву Володимира Гевка
— Що, на вашу думку, найбільше гальмує розвиток в країні?
— Політична воля всіх, хто керує державою. Одними з перших законопроєктів, які подаватиме партія «Слуга народу», буде проєкт закону щодо зняття депутатської недоторканності, закон про імпічмент президента, закон (процедура) відкликання народного депутата. Тобто те, на що не стало політичної волі нашим попередникам. Я впевнений, що у цьому парламенті ці питання будуть вирішені.
— Які виклики стоять перед Верховною Радою? Що парламент має зробити за перших пів року роботи?
— Насамперед показати всім, що ми прийшли творити зміни. Подаватимемо законопроєкти щодо розвитку економіки, напрямків по боротьбі з корупцією тощо. За перших пів року роботи люди повинні побачити, що і парламент, і президент починають працювати у напрямку вирішення найбільш болючих проблем.
