А чи знали ви, що осетрові риби ще донедавна можна було зустріти навіть у Сереті?
1968 року Іван Шнаревич, вчений, фіксує знахідку стерляді прісноводної – риби унікальної родини осетрових – поблизу села Лисівці Чортківського району. Унікальної, бо осетрові виникли більше 200 мільйонів років тому, пережили динозаврів з іхтіозаврами вкупі, але зникли з Серету після перегородження річки Більче-Золотецькою (у 1958-му) та Касперівською (в 1963-му) гідроелектростанціями (ГЕС). Не виключено, що стерлядь (народна назва – «чечуга») жила в Сереті і в межах Чорткова, адже в тому ж таки 1968 році Шнаревич фіксує «останню з могікан» – стерлядь – також в Гукові (лівобіч Скали-Подільської), що доживала віку після «остаточно врегулювання» Збруча цілим каскадом малих ГЕС.
Серет вище Більче-Золотецької ГЕС
За час усієї історії іхтіологічних досліджень в басейні Дністра зареєстровано всього п’ять аборигенних видів осетрових: севрюга звичайна (вразливий вид), осетер російський (вразливий), білуга звичайна (зникаючий), стерлядь прісноводна (зникаючий), осетер-шип (зниклий).
Згідно з даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), родина осетрових визнана найвразливішою групою видів у світі. В Україні і у всій Європі кількість осетрових скоротилася до такого рівня, що кожна особина є важливою.
У 1950-1954 роках на річці Дністер в Молдавській РСР у місті Дубосари звели гідроелектростанцію, яка стала непереборною перешкодою для нерестових міграцій риб, осетрових зокрема.
Дубосарська ГЕС
Ще до перекриття русла Дністра греблею Дубосарської ГЕС білуга (найбільша довжина тіла понад 5 метрів, маса – 1000 кг (зазвичай ловлять особин до 2,5 м і до 200–300 кг) могла підніматися до гирла річки Ушиця (більш ніж на 700 кілометрів вгору по течії), а знахідки осетра російського і навіть остаточно зниклого осетра-шипа траплялися в Дністрі в околицях Заліщиків (більше 900 км), севрюги – навіть в Галичі, тобто ще вище.
Дубосарська ГЕС перервала міграційні шляхи риб. Осетрові втратили своє промислове значення в гирловій частині Дністра. Раніше нижче від села Наславча (де знаходилися основні нерестовища осетрових на Дністрі) до Дністровського лиману налічували 62 гравійних та 16 піщаних перекатів загальною протяжністю близько 112 кілометрів, а також 54 острови.
До побудови Дубосарської ГЕС на ділянці Дністра вище Дубосарів найбільш розповсюдженою з осетрових була стерлядь прісноводна (решта видів осетрових – анадромні, тобто такі, що живуть в морських водах, а на нерест піднімаються в річки). Незважаючи на замулення галькових нерестовищ, зміну температурного режиму, після зведення електростанції популяція стерляді у Дубосарському водосховищі навіть збільшилася (з верхніх нерестовищ сюди скочувалася і залишилася молодь цієї риби).
Наприкінці 1970-их плани спорудження Дністровського водосховища (Дністровського гідровузла біля міста Новодністровськ) трактувалися вченими, як «поліпшення кормових умов», а «відкрита вершина водосховища забезпечувала б безперешкодну міграцію плідників стерляді до нерестовищ». Тобто, водосховище за задумом вчених мало симулювати для прісноводної стерляді нагульну водойму (стерлядь – єдина з осетрових прісноводна риба, яка не потребує солених вод моря).
Дністровська ГЕС
Але вже у вересні 1983-ого на Дністер приплив «чорний лебідь».
«Чорний лебідь» – теорія, що розглядає важкопрогнозовані та рідкісні події, котрі мають значні наслідки. Автор теорії — популярний у середовищі псевдоінтелектуалів філософ Нассім Ніколас Талеб. Подія-«чорний лебідь» є несподіваною (для експерта), продукує значні наслідки, після настання, в ретроспективі, вона має раціоналістичне пояснення, як нібито очікувана (з Вікіпедії).
Нищівний кумулятивний ефект одразу двох техногенних катастроф – спорудження Дністровського водосховища плюс скид ропи зі Стебницького калійного комбінату (у вересні 1983-го). Наслідок – на проміжку більше 500 км, від гирла річки Бистриця (1111 км від впадіння Дністра в море) до греблі Дністровської ГЕС у Новодністровську, була знищена поголовно вся іхтіофауна.…
Довгий час вважалося, що популяція стерляді у Верхньому Дністрі втрачена назавжди. Однак за рахунок басейну верхнього Дністра (1362 км загальна довжина Дністра, мінус 1111 км = 252 км, «Верхній Дністер» – ділянка річки від дамби в місті Новодністровськ) та річкової системи дністерських приток відбулося її деяке відновлення.
Безумовно, важливу роль у відновленні популяції стерляді річкової є заходи зі штучного відтворення Олексія Худого на основі аборигенних плідників стерляді (матеріал написаний за мотивами реальної наукової публікації професора О.Худого «Реєстр знахідок осетрових у басейні Дністра») і запуск молоді риб в Дністер. А у грудні 2020-го Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України прийнято «План дій щодо збереження осетрових риб (родина Acipenseridae) в Україні на 2021-2030 роки».
Не підлягає найменшому сумніву, що плани ПрАТ «Укргідроенерго» стосовно спорудження «Верхньодністровського каскаду» (шість гідроелектростанцій в заповідному Дністровському каньйоні) зведуть нанівець всі заходи з відновлення популяцій усіх ендемічних аборигенних видів риб, зокрема стерляді.
Ось посилання на інфографіку з https://texty.org.ua/, як саме ГЕСами планують вбити Дністер:
https://texty.org.ua/d/dnister/video/video4.mp4
В сучасних умовах, коли річка Дністер знаходиться під постійною загрозою не тільки з боку гідроенергетиків, а й цілої низки техногенних (без)господарських, впливів, чорний птах з білою ознакою (талебівським лебедем) може прилетіти в будь-який момент.
Як би не було, час збирати каміння (цілу низку оптимальних і невідкладних рішень зі збереження екосистеми Дністра – варто почати в порядку живої черги, з якої все сталося – Дубосарської ГЕС. Щоб відновити доступ анадромним формам осетрових до течії Середнього Дністра. А там і до демонтування інших гідроспоруд Дністра справа дійде включно з тією дамбою, що в Чайковичах).
Протипаводковий бар'єр і рибалки на Дністрі - село Чайковичі
Пропонуємо подивитися визначник стерляді та інших осетрових від WWF Україна:
Джерело: https://youtu.be/39lbWteMWPI?t=417
