Цьогоріч виповнюється 100 років з того часу, як при в'їзді в Товстеньке тепер Колиндянської громади Чортківського району жителі села насипали символічну могилу Українським січовим стрільцям, котрі віддали свої життя, щоб ми нині мали свою незалежну державу.
Свій відлік ця історична пам'ятка починає з 1920 року, коли місцевий патріотично налаштований парох о. Іван Блавацький разом з однодумцями зініціював насип символічної могили у пам'ять про полеглих за волю України.
о. Іван БлавацькийФото: Історично-мемуарний збірник «Чортківська округа»
Парох їде до старости і просить від імені всієї громади дозволу поставити хрест на площі при дорозі, не згадуючи, яка є у нього ціль.
- Прошу дуже, адже ми християни-католики, - була відповідь.
Зібралась молодь і старші. Священник із ними, додає їм відваги. Разом із ковалем Михайлом Прокоповичем та його синами Іваном та Мар'яном зробили план, щоб із залізних штабок, якими оббивали окопи, поставити великий хрест на високій могилі. Люди день і ніч звозили землю, а коваль із синами кували залізний хрест. У короткому часі на 8-метровій могилі постав величавий хрест вистою 10 метрів.
Ще під час того, як люди звозили землю, польська влада схаменулася, тільки спостерігала, що з цього буде. Староста наказав поліції слідкувати, щоб українці не закопали там гармати або іншої зброї. Але завернути справи вже не могли, було запізно. Тільки мармурової таблиці, на якій були виписані слова: «Борітеся, поборете, вам Бог помагає», не дозволили примістити на могилі. Люди закопали її глибоко в землю.
20 червня 1921 року могилу освятили 17 священників, які прибула аж з трьох повітів. Були навіть представники зі Львова. Першим слово мав парох з Босирів о. Северин Матковський.
Щороку під час польської окупації на Зелені свята пам'ятка ставала центром маніфестів українського населення довколишніх сіл. Також на в ці святкові дні була традиція йти від храму з процесією до могили, яку прикрашали вінками.
На другий рік польська влада забороняє похід на могилу, але на це ніхто не зважав. Із Кривенького прибула кінна бандерія і урочистості відбулися. А вже наступного року одна сотня польського війська розташувалася довкола села із скорострілами, щоб не впускати нікого із сусідніх сіл. Проте вони всеодно прокрадалися до могили поміж житами. Проповідь о. А.Малиновського з Чабарівки військо перервало, загрожуючи вбивством.
Щороку польська влада ставила охорону біля могили, проте знаходилися відважні хлопці й дівчата, шо діставалися на залізний хрест, щоб там повісити вінок із квітів і з терня, прикрашений жовто-блакитними стрічками. А вже внизу на них чекала поліція, щоб на місці арештувати.
У 1938 році на празник на особу, котра повісила вінок і намагалася зникнути в юрбі, показав пальцем один із власників торговельних булок, шо відчинялися на Зелені свята для продажу. Це викликало таке спонтанне обурення у місцевого населення, що вони, спалахнувши, поперевертали усі булки. На наступний рік торговці зі своїми булками вже не з’явились.
У 1940 році вперше за час існування могили ніхто зі священників не вийшов походом із храму, бо це був час більшовицької влади. Проте народ, вийшовши з церкви, без хоругв попрямував до могили. Біля неї вклякнули і виконали пісню «Боже великий». І тут одразу із Пробіжни прибув відділ енкаведистів і шукав організаторів цього дійства, але так, і не знайшов. Цього ж року совіти частково знищили пам'ятку.
За кілька років до незалежності України, у 1989 році, пам'ятка була цілковито знищена. 4 вересня 1990 року на домагання громади села могилу відновлено майже на тому ж місці.
За матеріалами історично-мемуарного збірника «Чортківська округа».
З нагоди 100-літнього ювілею, 15 серпня 2021 року, о 15-й годині відбудуться урочистості біля могили.
