Серед чималої кількості агропідприємств Чортківщини те, про яке нижче піде мова, стоїть особняком. Адже й очолює його іноземець – британець Скотт Кован, й статутний капітал на сто відсотків складається з іноземних інвестицій. Тому, погодьтеся, цікаво спостерігати за еволюцією європейського підприємства в українських реаліях.
Востаннє ми тут побували напередодні посівної, на початку березня, а потім, мов грім з ясного неба, грянув карантин… І ось ми знову буквально пробираємося сніговою «кашею» редакційним авто в офіс «Ниви-Білої», а приїхали в… «Калина Фармінг»…
«Без верби і калини нема України…»
Бачачи наше деяке збентеження, керівник відділу співпраці з пайовиками Зоряна Живецька одразу мовить з порогу: «Не хвилюйтесь, ви потрапили за вказаною адресою. Не тільки у вас, у багатьох виникають запитання, а поміж наших пайовиків навіть хтось сіє паніку, мовляв, їхні паї віддали без їхнього відома в суборенду чи навіть продали і т. п. Насправді ніхто нічого нікому не продавав! Відносини з орендодавцями й надалі залишаються на попередніх договірних засадах оренди земельних часток (паїв). Закордонні інвестори просто вирішили чотири юридичні особи – ТОВ «Нива-Біла», «Степ-М», ПАП «Полівці» і «Січ» об’єднати в одну з новою назвою, гадаємо, дуже вдалою – ТОВ «Калина Фармінг».
Чому калина? Це – символ України, росте практично на кожному сільському подвір’ї. А головне – і в мороз, і в люту зиму завжди залишається червоною. Як і наша компанія: фермерів довкола багато, але ми впевнено тримаємо свої позиції і дбаємо про своїх пайовиків!
З іншого боку, погодьтеся, не зовсім зручно управляти чотирма різними юридичними структурами, де є чотири головних бухгалтери, підписувати чотири договори, ганяти туди-сюди техніку і т. д. Зараз саме відбувається процес злиття. Це ні на що не впливатиме, податки й надалі залишатимуться за місцем провадження нашої діяльності. Змінюється тільки назва.
Земля не відає такого слова – карантин
Зі Скоттом Кованом розпочинаємо нашу розмову з того, чим закінчилася попередня зустріч. Тоді він наостанок захоплено розповідав про те, як з нетерпінням очікує, коли нарешті пригріє сонечко і техніка виїде в поле – адже це був його перший сезон на новому місці. Однак за якийсь день-два грянув карантин… Тож поцікавилися насамперед, наскільки пандемія коронавірусу вплинула на весь господарський рік. Чи земля не відає такого слова – карантин?
– Ви правильно підмітили, – мовить Скотт (пані Зоряна перекладає, бо з англійською у нас, як у 99,9 відсотка випускників радянських шкіл, біда). – Ні земля, ні природа не розуміють такого поняття.
Передусім ми подбали про всіх наших працівників, які були забезпечені необхідними засобами захисту – масками, костюмами. Дезінфектори, термометри придбали на кожну виробничу базу. Нас постійно консультували медики. Навчились самостійно проводити дезінфекцію в офісі, навіть великогабаритної техніки. Тобто були вжиті всі необхідні заходи. І не тільки щодо наших працюючих. Ми пішли з великими боксами в кожне село, кожен медзаклад, ФАП, де орендуємо землю, передавши маски, антисептики, серветки, рушнички тощо. Крім цього, навесні 100 тисяч гривень компанія пожертвувала на ремонт інфекційного відділення райлікарні. Попри ті кошти, на прохання його завідувача Ігоря Шкварка пізніше додали ще 50 тисяч, буквально нещодавно знову виділили 20 тис. грн. на розширення відділення. Тобто, звичайно, коронавірус вніс певні свої корективи.
«Скотт, – додає пані Зоряна, – в Україні уже більше року перебуває безвиїзно. Не зміг полетіти додому. Але у цьому він бачить й позитив: мав змогу більше вникнути в роботу».
І ставок, і млинок, і вишневий садок
– А загалом, попри те, яким був рік для самого господарства? – запитуємо.
– Можна сказати – досить сприятливим, – відповідає керівник. – Деякі культури вродили гірше, деякі краще. Але якщо зважити на те, що коронавірус зачепив практично увесь світ і мало не кожну країну охопила економічна криза, то ми ще, слава Богу, на плаву. Особливо потішила кукурудза, яку завершили збирати три тижні тому.
Поцікавились у Скотта, чи не планує господарство займатись вирощуванням картоплі і цукрових буряків. (Це питання теж з розряду тих, що спливли в часі попередньої зустрічі). «Якби посіяли буряки, – збирали б досі, – сміється. – Хоча зараз з ними стоїть гостро проблема. Подумаємо над цим».
Щодо тваринницької ферми подібно як у батьківській оселі, на якій він зростав разом з трьома братами (двоє з них і досі допомагають батькові вести господарку), – каже, – може б, і завів, але він усього-навсього менеджер, а не власник. Наразі подумує над тим, аби якийсь будиночок придбати поблизу Чорткова, посадити біля нього садок, прогулюватись у ньому у вільний час. У нього тверді наміри будувати своє майбутнє тут, в Україні. Бере уроки української мови.
– Деякі наші російськомовні співвітчизники не так швидко опановують українську, як шотландець Скотт, – доповнює пані Зоряна. – Його ціль – за рік-півтора вивчити мову досконало. Розуміти самому, про що йдеться. Щоб виїхати в поле, вільно поспілкуватися з механізатором.
(Це ми й самі згодом про себе відмітили, повертаючись з Росохача автомобілем зі Скоттом, спілкуючись… українською без перекладача).
Курс на Європу
Однак повертаємось до справ господарських. Що нового з’явилося на підприємстві цьогоріч?
– Ми маємо серйозні наміри вивести наше підприємство на європейський рівень, – мовить Скотт. – Самі розумієте, що інвестором були придбані здебільшого занедбані колгоспні приміщення, які потрібно було реконструйовувати. Тому цьогоріч ми удосконалили систему нашого паливного обладнання, удосконалюємо склади, де тримаємо продукцію, вводимо різні сучасні стандарти. Особливий акцент ставимо на охороні праці. У нас є менеджери, які слідкують за тим, щоб усе відповідало європейським нормам, щоб були захищені люди, наявні засоби захисту і т. д. Будівництво елеватора й надалі в процесі розробки. Ми вишукуємо можливості, де б могли його збудувати. Якби не коронавірус, можливо, у цьому напрямі вдалося б зробити більше.
Значні інвестиції вклали у Полівцях: перекрили величезне приміщення, де зберігаємо техніку. Також придбали сушарку, де сушимо зерно, тим самим зекономивши на послугах елеваторів. Крім цього, оновлюємо автопарк. Плануючи бюджет на наступний рік, намагатимемось вкладати кошти у складські приміщення та техніку. Поступово все удосконалюємо, щоб вивести на європейський рівень.
«Робіть як ми, робіть краще від нас!»
Помітивши в офісі симпатичне лого «Калина Фармінг», в часі нашої бесіди згадалося, де його вже доводилося стрічати: на дитячому майданчику у Білій! Тому запропонували Скотту більш детально повідати про цей соціальний проєкт. Проте, як виявилось, він – далеко не єдиний.
– Насправді це – одне з найбільших наших досягнень 2020 року. Ми завжди доносимо до наших інвесторів ідею – реалізовувати великі соціальні проєкти у місцях нашої присутності. Зокрема з вищезгаданим майданчиком, у який тільки коштів підприємства вкладено 270 тисяч гривень.
Упродовж всього літа реалізовували великий проєкт – внутрішній ремонт будинку культури у Базарі. Увесь хол зроблений нами: від підлоги до натяжних стель, нової сцени тощо. Бюджет становив 500 тис. грн.
У Росохачі зробили ремонт великої спальні в дитсадочку на 130 тис. грн.
Придбали столики і стільці для Джуринського дитсадка.
Доклалися до поточного ремонту медичного закладу у Полівцях десь на 50 тисяч гривень, у клубі частково поміняли панелі орієнтовно на таку ж суму. Але найбільший проєкт у цьому селі – перекрили повністю садок площею понад 600 кв. метрів.
Цьогоріч також проспонсорували дві футбольні команди – у Росохачі та Полівцях. Перші вибороли кубок району, другі – стали чемпіонами нижчої ліги, причому в дебютному для себе сезоні. Для полівецької команди придбали форму, бутси, аптечку, оплачували транспорт на виїзні матчі.
Наші інвестори наголошують на приверненні великої увагу до шкіл, садків, розвитку спорту. Тобто вкладати кошти в майбутнє села, де залишилися не тільки одні бабусі й дідусі.
«У нас немає такого: я бос – і все!»
– Після року часу перебування на чолі керівництва підприємством що найбільше розчарувало і вразило? – цікавимось у Скотта.
– Найбільшим розчаруванням стали окремі покупці нашої продукції, які ведуть нечесну гру, намагаються маніпулювати, аби знизити ціну, – невдоволено мовить він. – Представляючи свої якісь липові аналізи, що наш продукт – не о’кей. Ми тратимо час, підключаємо юристів, щоб довести протилежне, що наша продукція вартує уваги і відповідної ціни. Це розчаровує. Приємні моменти – командна гра, злагоджена робота. Мене дуже добре прийняли в колективі. Ми разом вчимося, щоб, повторюся, вивести підприємство на високий рівень.
– У нас немає такого: ось я бос – і все! – втручається у розмову пані Зоряна. – Скотт сам виїжджає в поле, постійно перебуває серед людей. Його нічого не вибило з колії. Це для нього своєрідний челендж, такий собі виклик: побороти всі труднощі.
Він бачить, де можна вдосконалитися. Своєю європейською ментальністю, своїми ідеями прагне вивести бізнес на європейський рівень. Наша «фішка» у тому, що ми легальні, прозорі, використовуємо інші технології тощо. Як, приміром, No-Till – система нульового обробітку землі.
«Учитель відпочиває влітку, а аграрій взимку». Чи насправді так?
Наостанок ми поцікавилися, чим зараз живе підприємство, пригадавши відоме прислів’я, мовляв, учитель відпочиває влітку, а аграрій – взимку. Чи це насправді так?
– Та ні, – сміється Скотт, мабуть, уперше в житті почувши цю народну мудрість, – потроху готуємося до наступного сезону. Частину працівників відправляємо на біржу. Але дотримуємося практики, що десятьом механізаторам даємо роботу протягом усієї зими: вони займаються дефектуванням та ремонтом техніки, є ще якісь поточні роботи. Наприклад, сьогодні була нарада з агрономом: що і де будемо сіяти у наступному році. Ми весь час удосконалюємося, вчимо наших людей іншого бачення бізнесу. Наша команда в основному молода. Якщо відкрита вакансія – не спішимо на біржу чи розміщуємо оголошення в соцмережах. Перш за все даємо роботу пайовикам. Такий наш принцип.
Тобто у зимову сплячку не впадаємо точно. А що конкретно робимо саме сьогодні – зараз самі побачите!
Мед від святого Миколая
І ми поїхали до Росохача, де в одному зі складських приміщень повним ходом кипіла робота «конвеєром».
– Тут ми готуємо подаруночки від святого Миколая для кожного з 3772 пайовиків – великі продуктові екосумки з нашим новим лого і вітальною листівкою, – пояснює пані Зоряна. – У них буде мука, гречка, олія, цукерки і мед з нашої пересувної пасіки. Ми бачимо від цього немалу користь для врожаю – бджоли запилюють соняшник і ріпак, для навколишнього середовища тощо. Мед – це суто для власних потреб, не для комерції.
Також цього року, як і в попередні, усі дітки в наших селах у садочках та школах теж отримують подаруночки від нас до Дня святого Миколая. Загальна кількість таких подаруночків цьогоріч складає 791 шт.
Тож коли ви читатимете цю публікацію на нашому сайті, уже багатьом із пайовиків ТОВ «Калина Фармінг» святий Миколай покладе подарунки під подушку. Як бонус за наданий в оренду пай, як підсумок сільськогосподарського року з надією на ще кращий врожай вже у році наступному.
