5.10.2021 р. з'явилася радісна новина, що будівництво ГЕС на Дністрі призупинене. Це чудово, але разом з тим, ми повинні пам'ятати, що новина з аналогічним заголовком виходила й раніше, наприклад, 15.04.2019 р. і ще кілька разів до того. Ось основні аргументи, чому ГЕСи на Дністрі несумісні з життям:
Дністер вище Синькова
Вода у застійному ставку (водосховище з хвостової частини невпинно перетворюється на застійний ставок) завжди гірша за якістю від тієї, що в проточній водоймі. Застійна вода втрачає якості питної, у ній зацвітає цілий букет мікроорганізмів, найбезпорадніші з яких – личинки комарів та їхні друзі – кишкові палички.
Якість не має принципового значення для поливу плантацій агрохолдингів, але має виключне значення для людей, що живуть на берегах Дністра.
Буковинське село Дорошівці
Маємо нагоду спостерігати на поверхні течії Дністра характерну піну, клапті якої збиваються в «апетитні тірамісу». Незважаючи на відразливий вигляд, піна – наочне свідчення роботи природного очищення річки: аерація води+ультрафіолет (піна вночі майже не утворюється) + бактерії-«брудофаги». Весь бруд, що нісся річкою, опиняється у верхній частині води, щоб поступово, мов «русалка дністровая» перевтілитися на піну і розвіятися.
Фірмова дністерська піна
Механізми самоочищення проточної водойми (річки) дієві саме у проточній воді. Якщо зупинити (призупинити) річку, екосистема річки деградує, «природні водоочисні» виходять з ладу. Альтернатива – натомість спорудити штучні споруди, вартуватимуть сотні мільйонів для платників податків для такої великої річки, як Дністер + купу грошей витрачатимуть на затрачену електроенергію (процес фільтрації води дуже енергоємний).
Радянські фахівці ще в кінці 1980-их (Дністровське водосховище наповнювалося 1981-89 рр.) прозріли писати про проектні помилки, які у короткій історичній перспективі призведуть до повного замулення Дністровського водосховища.
Було знайдене інженерне рішення – перетворити Дністровський каньйон на ланцюжок ставків зі цвілою смердючою водою за допомогою каскаду 6-и ГЕСів, на греблях яких мають затримуватися наноси карпатських повеней.
Повінь в Карпатах
ГАЕСи (гідроакумулюючі станції) завжди працюють в комплексі з атомними станціями, оскільки атомні реактори не мають можливостей для маневрування потужностей вироблення електроенергії. ГАЕС є своєрідним перетворювачем потенційної енергії води в кінетичну: вночі у гідрорезервуар закачують масу води, помпи споживають струм замість споживачів, поки ми дрихнемо, а коли зранку всім одномоментно треба увімкнути електрочайники, починає працювати генератор.
Дністровське водосховище було заплановано, як охолоджувальна водойма для АЕС в с. Кормань. Процес будівництва атомної станції був заморожений, оскільки район будівництва, як «виявилося» після 7,3 бального землетрусу 2.03.1977, сейсмонебезпечний. Дністровська гідроелектростанція безпосередньо не «прив'язана» до жодної АЕС - хто зна', може, після проекту каскаду ГЕСів наступний крок – розмороження будівництва атомної станції?
Дністер між селами Брідок та Синьків
Буквально недавно Подністер'я «дибануло» 4,3 бальним землетрусом.
Читай більше про землетрус з епіцентром на Чортківщині тут:
Деякі спеціалісти вважають, що сейсмогенеруюча зона Вранча в румунських Карпатах стала активнішою – внаслідок побудови великого водосховища на Дунаї, з перекриттям річки в районі Залізних Воріт. До 1977 року сильних поштовхів з цієї зони не було 37 років (з 1940-го), а після побудови ГЕС регіон почало трусити регулярно.
Дністер вище села Вістря
Дністерський каньйон – геологічно активна, сейсмонебезпечна зона.
Аварійні екстремальні ситуації можуть статися внаслідок рухів земної кори – зруйнуватися гребля, грунтова частина дамб може бути пошкодженою чи навіть зруйнованою зсувами та селевими потоками.
Дністер нижче села Колодрібка
Пісковики девонського періоду – підошва Дністерського каньйону, на яку проектують ложе водосховища, є нестійкими пухкими породами, що легко пропускають воду, – в цілому ведуть себе непередбачувано. Для порівняння, породи силурійського періоду, що змінюють девонські в с. Дністрове Чортківського району (трохи вище впадіння Збруча), – відносно міцні. Численні кар'єри використовують силурійські пісковики як щебінь для будівництва (граніти, безумовно, міцніші). Можливо, фахівці просто «не хочуть» бачити різницю між девонськими та силурійськими породами (типу «всі 50 відтінків сірого на смак всі фломастери одинакові і так проканає»).
Дністер вище села Устя
Як зазначає пан інженер станції в Новодністровську: «Призначення електростанції, в першу чергу, боротьба з повенями, в другу чергу – гарантоване водозабезпечення і, на третьому місці – вироблення дешевої екологічно чистої електроенергії».
Повінь на Дністрі, вище Маріямполя
Скільки повінь паводком не називай, для річки Дністер повеневий режим є одвічним та природним. З тією поправкою, що річка має гірське живлення і повінь приходить не в березні, як на «зачарованій Десні», бо в горах у, а подекуди і в квітні ще сніг спить і не прокинувся.
Для дністерських гідроенергетиків дуже важливо називати повені «паводками», оскільки понаприймані Програми антипаводкових заходів, а це – підстави до освоєння бюджетних коштів.
Маріямпіль під час повені
Інженерний геній самої природи задумав меандри (закрути) Дністерського каньйону, як приборкувач повеней: швидкість потоку на поворотах сповільнюється, дика енергія річки спирається в скелю.
Якщо ми говоримо про створення водосховища, весь його об'єм починає тиснути на одну греблю, спроектовану нашими супер-дипломованими спеціалістами. Якщо ми маємо справу з масштабною повінню (як в 1969, 2008, 2020 роках), з підняттям води на 9 і більше метрів, вся кубатура зруйнує перше водосховище, до++ її об'єм до маси дурної води, мов стовпчики доміно, зруйнує всі наступні греблі.
Окрім маси будівельного сміття в руслі річки, будівники засру...ть відходами береги Дністра. Для будівництва потрібна маса будівельного матеріалу, який буде видобутий з кар'єрів (легальних і не дуже); вантажівки, що перевозитимуть його, доб'ють до ручки ремонтовані в останній раз за «царя Гороха» дороги до Дністра.
Видобуток піщано-гравійної суміші з русла Дністра нижче Устечка, літо 2020 року
Значна частина матеріалів буде видобутою безпосередньо з русла річки, апелюючи до створення «суднових ходів», згідно із ЗУ «Про внутрішній водний транспорт».
Вода на турбіни ГЕС надходить з придонної частини водосховища, на виході має температуру 10 С – в Дністрі нижче гребель (влітку) зможуть купатися хіба «моржі».
Щоб не забивало фільтри в обладнанні, на скид справді йде найчистіша вода, з кожним роком залишаючи все більше осаду в чаші водосховища, зменшуючи його корисний об'єм.
Підпірна стіна в греблі у Новодністровську –100 метрів, тоді як кожної із пропонованих 6 ГЕС – 10-15 метрів. Холодна вода з кожної верхньої станції потрапляє фактично у водосховище ГЕС нижче, тому радість любителів вилову карасів та лящів невиправдана – не виправдає себе: чим нижча температура води, тим гірший нагул промислової риби (у Дністровському водосховищі цієї проблеми немає, тому що її живить незарегульована ГЕСами річка, тоді як видовий склад іхтіофауни нижче греблі в Новодністровську – колючка триголкова і всюдисущі бички.
Зараз скрутно з рибалкою, буде ще гірше
З Дністра зникнуть ендемічні рідкісні види, які потребують течії. Зараз найцінніші види риб середнього та верхнього Дністра – стерлядь прісноводна та вирезуб причорноморський, не маючи змоги до міграцій нижче дамби в Новодністровську, мають Дністровське водосховище в якості нагульної водойми, піднімаючись звідти на нерест у верхів'я, і такої можливості через каскад ГЕС вони будуть позбавлені.
ГЕСами буде знищене природне середовище інших ендемічних видів риб Дністра, зникнуть чоп, марена, ялець (всі – «звичайні»); білоперий пічкур дністровський та йорж-носар вже фактично зникли й так, за нез'ясованих причин.
Моторний човен - чи моторні туристи з веслами?
Більшість любителів вживати алкоголь на воді (т. зв. «туристи-водники») лиш втішаться, що із чистою совістю можна буде використовувати бензинові двигуни, а не підгрібати веслами.
Але: внаслідок підняття рівня води береги заростуть ряскою та очеретом, всі місця для відпочинку (біля впадіння струмків) опиняться під водою, а ті окремі, що залишаться, за «грубі гроші» викуплять під приватні зони відпочинку.
Ми фактично втрачаємо 250 км річки для рекреації (купання, активного туризму та риболовлі).
У «проектованій зоні підтоплення» – природні ландшафти, що не мають аналогів у світі. Сотні пам'яток природи та археології, наша історична, культурна, природнича спадщина. Предки проклинатимуть кістки в могилах тих, хто через байдужість чи продажність допустить, а ще гірше – безпосередньо долучиться до знищення річки Дністер гідроелектростанціями.
Всі світлини, окрім окремо зазначених, автора.
