Так декларують своє істинне прагнення оці хлопчики й дівчатка – школярі зі смт Товсте на колишній Заліщанщині (нині Чортківський район). І не лише сьогодні, в День слов’янської писемності і культури, а зазвичай. А ще трепетно засвідчують-промовляють: «Наша мова калинова». Лиш погляньмо: вони й самі – мов ті гінкі та пишні пагінці калини, без якої, як відомо, не буває й України. Калини, яку ми всім родом дружно підіймемо і нашу славну Неньку гей-гей розвеселимо. У цьому нині лунко присягаємо на цілий світ і світ залюбки підтримує нас, вторячи такий лейтмотив.
Мова стала одним з інструментів війни. Наведений умовивід не раз повторюють у Всемережжі різного штибу ЗМІ. І від нього не можна відкараскатися, зневажити. Вдивімося лиш в мапу України, що зафіксувала підсумки опитування 2019 року щодо російської розмовної мови, – вона мало чим відрізняється від мапи сучасної російсько-української війни, практично охоплюючи ті ж самі регіони. Буквально днями випало почути зафіксований словесно факт, як один з переселенців, чоловік середнього віку, грізно обурювався зі зробленого йому дітлахами «блокпосту» зауваження розмовляти українською (це ж винятково патріотичні ігри обирають нині наші діти!). Не перестаючи лаятись, дійшов висновку, що, мовляв, через таку налаштованість ще з малолітства серед місцевих і виникла ця війна. А страждає цілком не причетне до «шкідливого націоналізму» населення на кшталт його. Одне слово, язик злісно протестував проти мови.
Прикро звісно ж, від цього, ще й як прикро. Та маємо чимало втішних фактів, коли багато хто з числа внутрішньо переміщених осіб отут, поміж нас, залюбки опанував українську мову, зробивши її своєю. Розмовляти українською нині стало модно й престижно. Нашою мовою пишається весь світ. Вводячи до свого лексикону хоча б дещицю, передові уми світової спільноти в такий спосіб засвідчують повагу до України та українців.
День слов’янської писемності і культури Україна вшановує цьогоріч дев’ятнадцятий раз. А ось слов’янській писемності поминуло 1160 років – адже вона родом з ІХ століття. Святими рівноапостольними братами Кирилом та Мефодієм було створено дві абетки – глаголицю і кирилицю. Одночасно було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов’янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що й започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося Слово Боже.
– Заходів проводимо багато, – розповідає заступниця директора, практичний психолог ЗОШ І – ІІІ ступенів смт Товсте Світлана Леськів. – Вікторини, квести, участь в олімпіадах, мовних конкурсах, випуск стінгазет, конкурс читців поезій, Шевченківські читання, літературні виставки, – перелічує.
До слова, селище Товсте має неабиякий стосунок до Дня слов'янської писемності і культури. Адже там функціонує відділення Спілки слов'янських письменників України (голова Володимир Барна). А пані Світлана – заступниця голови Товстенського відділення. Його спільнотою два роки назад висаджено Шевченкову вербу, що вже привільно розрослася (річницю перепоховання Кобзаря в Україні на Чернечій горі теж вшановуємо цими днями – 22 травня). То також – надзвичайно цікава історія.
