Тим, що це мальовниче село, якому, згідно з історичними згадками, торік поминуло 240 літ (бо «родом» з 1785 року), за рівнем дбайливої впорядкованості може запросто дати фору «всякому городу» чи містечку, наша журналістська команда ділилася з читачами Чортків.Сіty не раз і не двічі.
Фото: зі Facebook-сторінки Бориса Качмарського
Пригадується, як ще в 2019-му прямісінько на наших очах тамтешня дітвора залюбки каталася на роликах добротним заасфальтованим тротуаром-хідником. Водночас тодішній сільський голова, а нині – староста Товстенківського старостинського округу Борис Качмарський (він обіймає такі посади вже 25 літ!) ненав'язливо хизувався незадовго перед тим поставленою сучасною огорожею навколо церкви, а над входом до храму – мистецьки обладнаним дашком-покриттям. Вабило око, що всі соціальні установи села стильно й зі смаком витримані в одній барві щодо фасадів та покриття з Божою домівкою.
Фото: зі Facebook-сторінки Бориса Качмарського
І ось цьогоріч, попри складнощі та виклики воєнного часу, духовна сфера у Товстенькому дісталася ще однієї надто помітної звабою обнови. Ну що ж – це виправдано: адже всі ми починаємось з віри, галузимось з духовного підґрунтя. Надто тепер.
Люди в Товстенькому особливі: такий меседж раз у раз звучить і з уст Бориса Петровича («всіма-всіма в селі пишаюся!»), і стовідсотково засвідчується конкретними справами. Родючі землі (назва села, за переказами, походить від «товстої» землі-чорнозему) – відповідно й щедрі на добро душі та працьовиті руки. Тож завдяки спільним зусиллям храм у селі, що носить ім'я Пресвятої Трійці і вже наступного року відзначатиме свій «круглий» ювілей – 180 років (бо освячений 1847 р. Б.), виглядає як потужний духовний комплекс.
Уся територія встелена добротною та ошатною бруківкою – планування з чітким геометричним малюнком. А поміж неї – «острівці» газонів. Встановлено 14 виконаних з граніту стацій Хресної дороги, придбаних коштом родин-орендарів. Сучасне освітлення. Висаджено колоновидні туї, різноманітні дерева. Повністю відремонтовано всі господарські приміщення, що належать до території церкви, – в єдиному кольоровому ансамблі. Фактично це – завершення комплексу будівельно-ремонтних робіт, розпочатих, як згадувалося вище, ще 2019-го року. До такого висновку в нашій бесіді підводить п. Качмарський. Зазначає, що дорога до такого ось логічного завершення була довгою: вкриті золотистою бляхою бані, заміна вікон та дверей, оновлення фасаду тощо. Лиш теперішня духовна обнова головної святині села обійшлася мільйонами гривень. Як фінансово (в різних сумах), так і наявною в себе технікою доклалися місцеві орендарі Віктор Пожарнюк, Тарас Караван, Віктор Шмигельський, Степан Байдак, Віктор Решетило, Олег Сорокопуд, Ярослав Гладкий, Андрій Мушій і він, мій співрозмовник – Борис Качмарський. Кошти ще були від односельчан, хто за кордоном. Була й допомога та сприяння голови Колиндянської громади Романа Клапківа: і особиста, й певна сума від бюджету.
Здається, є вже й бажаючі запозичити відповідний досвід – зокрема гості зі Львова. А ще влітку очікується візит групи священників з Канади, які захоплено споглядали у соціальних мережах світлини оновленого храму в Товстенькому.
Дісталася оновлення й ошатна тамтешня центральна капличка, споруджена 1998 року. Поставлена вона була коштом вихідця з Товстенького, підприємця Михайла Гладкого – у пам'ять про батьків та з метою створення сповненої особливої аури місцини задля освячення води на Йордан. Три роки назад чоловік помер. А час – він невмолимий і безжально робить своє. От і взявся п. Борис (як господар села, що є його родинним, і товариш покійного) реставрувати й цю духовну святиню. В основному профінансував відбудову, а майстровиті руки доклалися працею. І минулого четверга, на свято Вознесіння Господнього та в День вишиванки, там відправлено молебень до Пресвятої Богородиці.
Фото: зі Facebook-сторінки Бориса Качмарського
Є у Товстенькому ще одна особлива пам'ятка – теж незабута, шанована та доглянута. То символічна могила борцям за волю України, висипана понад століття назад, 1921-го року, з ініціативи отця Івана Блавацького. Так от тепер громада має виготовляти паспорт, що це – перша в Галичині могила Українським січовим стрільцям. Її теж наразі належним чином упорядковано.
Фото: зі Facebook-сторінки Бориса Качмарського
А в соціальних мережах «бродить» і вражає своєю вишуканою зворушливістю пісня «Церква Пресвятої Трійці» про храм власне у Товстенькому авторства (і слів, і музики) мешканця Гусятина Володимира Бендаса. То – добрий товариш Бориса Качмарського, який щемко й витончено пропустив крізь своє серце закоханість в отчий край та краян. І ту пісню слухати – не наслухатись: «У Товстенькім, де світанок тихий і туман над полем, мов покров, живуть люди щирі серцем і з любов’ю. Разом вони створили справжнє диво – церкву Пресвятої Трійці, яка сяє вірою та надихає кожного. Хай стоїть ця святиня на віки, а любов і віра ніколи не згасають!». Воістину: нехай так і буде!
