20 травня стане пам`ятним днем для древнього 500-літнього міста над Серетом не лише суцвіттям вишиванок, які чимало з містян не проминуло одягнути у це неоголошене свято, а й презентацією другої книги про Чортків авторства Петра Федоришина «Таємниці скарбів Садовських».
Дійство відбулося на міській площі Героїв Євромайдану у незвичному форматі просто неба.
На самому змісті книги, мабуть, зупинятися не варто, адже наш сайт знайомив своїх читачів з її концепцією трохи більше місяця тому: 15 квітня було представлення «Таємниці скарбів Садовських» у готельно-ресторанному комплексі «Гетьман». Зупинимося на найцікавішому, на наш погляд, що прозвучало в часі майже двогодинної зустрічі.
Передусім ведуча заходу попросила автора відповісти на ряд запитань: які архіви йому довелось відвідати в часі написання книги; яке джерело далось найважче і чи доводилось іноді платити за інформацію?
На частину із них Петро Федоришин дав відповідь ще в часі представлення концепції книги. Це, зокрема, сховища старинних документів Львова, Вроцлава, Варшави, Тернополя, різні мистецькі фонди тощо. Найважче автору далося встановлення років життя та інших біографічних даних останнього власника Чорткова Гієроніма Садовського, оскільки вони дещо різнилися у джерелах. Довго не вдавалося докопатися до істини, однак в часі пошуків він натрапив на чорновий варіант генеалогічного роду Садовських, пізніше віднайшов і метричні книги, а коли збирав матеріали про перші аптеки – й інші невідомі досі рядки біографії цієї непересічної людини, котра стільки всього зробила для Чорткова (лише заклад убогих – нині Церква Непорочного Зачаття Діви Марії – чого вартий!), проживши довге (85 років), сповнене пригод життя. Постать Гієроніма Садовського поряд з Людвіком Носсом (молодшим) були найбільш визначними в історії Чорткова періоду ХІХ століття.
Що стосується коштів: у післямові до третьої книги пан Федоришин обов’язково опише всі пригоди, з якими йому діставалась інформація. Зокрема у львівських мистецьких фондах репродукція лише одного твору коштувала півтори тисячі гривень. І хоча навіть на рівні міністерств обіцяли сприяння, доводилося за все платити. По-іншому й не міг вчинити, адже ми б тоді так і не побачили копію колекції картин з Вигнанського палацу, які нині коштують шалені гроші (на недавньому аукціоні у Варшаві одна з чортківських картин продана за 740 тис. євро!), та інші артефакти.
Цікавою була й відповідь автора на запитання охарактеризувати Чортків ХІХ століття людськими рисами: якщо зважати на ментальність, то це працелюбність і терпимість українців; консерватизм і дипломатичність євреїв; не завжди виправданий гонор і знову ж таки працелюбність поляків.
У своєму подальшому монолозі перед гостями презентації Петро Федоришин загострив увагу міської влади та усіх присутніх на проблемі архітектури Чорткова. Наше місто багате архітектурними пам`ятками, які нині потребують прискіпливої уваги. Зокрема фігура Пауліни Клопцицьової на фронтоні двоповерхового будинку, що навпроти теперішнього інституту, яка потребує реставрації. Чимало житлових будинків – теперішнє приміщення районного суду, яке належало одному з останніх бурмістрів Чорткова Ізидору Косоверу , житловий будинок романтичного полкового лікаря Бубенчіка та ін. З 1893-го по 1911-й роки у Чорткові спостерігався небувалий будівельний бум, про що писали тоді львівські газети: за цей короткий проміжок часу у місті було збудовано 150 різних будівель, усі з яких мали архітектурну цінність. Нині ті, що залишилися, потребують значної уваги. І коли 1991-го року востаннє проводився їхній облік, деякі споруди з цього списку уже можна викреслити…
Як і в часі попередніх зустрічей, Петро Федоришин «сипав» цікавими фактами з історії міста та його жителів. Наведемо одну з них.
Мешкав колись у Чорткові власник магазину Розенкранц, котрий продавав годинники з нанесенням назви міста і власного прізвища. Один із них придбав батько світлої пам`яті відомого чортків`янам краєзнавця Богдана Пригара (цей годинник перед своєю смертю він передав через свою доньку Аліну пану Федоришину, який той привіз із собою на презентацію і, як пообіцяв, передасть Чортківському краєзнавчому музею). Цікавий тим, що його механізм заводився раз у 12 днів, і крім власне показу години, невеличка стрілка на окремому циферблаті вказувала, скільки часу залишалося до заведення. Нині такий годинник на аукціонах коштує від восьми тисяч гривень.
Можна і далі переповідати цікаві історії, однак нехай читач дізнається зі сторінок видання, що щойно вийшло з друку.
Тож узявши слово наприкінці презентації, міський голова Володимир Шматько наголосив на важливості нової книги про Чортків, зазначивши, що у ній автор П.Федоришин дуже високо піднімає людину як основу творця міста чи громади. І його мрія: щоб до величної дати – 500-річчя Чорткова, вона потрапила у 500 бібліотек світу і навіть на станцію «Академік Вернадський» в Антарктиді.
Відповів очільник міста і на критичні зауваження щодо стану архітектури міста. Хоч небагато набрали голосів проекти громадського бюджету щодо реставрації фігури Пауліни Клопцицьової, як і дверей суду, міська влада за свій кошт їх відреставрує вже у цьому році.
Є певні домовленості з Офісом президента, Кабінетом Міністрів України, що держава надасть кошти на реставрацію пам`яток архітектури міста. Сформовано перелік всіх будівель. Це – вулиця Шевченка, у тому числі найкрасивіша будівля на ній, як називали її свого часу – ресторан «Бристоль». Отримано усне погодження на реконструкцію площі Ринок, центральної площі міста, ремонт дороги по вул. Копичинецькій, Шевченка, Незалежності... Загалом перелік сформовано на суму 360 млн. грн, а погодження отримано наразі лише на четверту частину.
Принагідно закликав усіх долучитися до відзначення величної події – 500-річчя надання місту Магдебурського права. І третій том стане логічним знаком оклику в історії Чорткова з нагоди відзначення цього ювілею.
Наостанок після невеличкої вікторини від автора Петра Федоришина міською радою було подаровано другий том книги священнослужителям храмів Чортківської міської громади, почесним жителям міста, батькові загиблого Героя України Романа Ільяшенка та ряду містян. (Серед щасливчиків виявилася і наша редакція, за що сердечно дякуємо!).
Кожен міг також придбати презентоване видання, а хто немає – додруковану першу книгу «Світло і тіні чортківських замків». А кому не вдалося побувати на презентації, однак виявить бажання придбати книгу – може зв`язатись з автором, контакти якого є у редакції.
На жаль, обіцяна організаторами заходу екскурсія древніми вулицями міста, яку мав проводити особисто Петро Федоришин в ході презентації, так і не відбулася. Оскільки буквально хлинула хвиля бажаючих отримати автограф автора. Можливо, варто було запланувати її на початок? Хочеться сподіватися, що у його щільному робочому графіку знайдеться вільна хвилина для приїзду у рідний Чортків. Все ж, було б цікаво поглянути на старі будівлі, які пам`ятають їхніх мешканців, що гомоніли чотирма мовами, бачили завойовників різних мастей, очима людини, яка знає про них більше, ніж хто.
