Щороку в першу неділю жовтня в Україні відзначають День вчителя – свято, яке спрямоване привернути увагу як до вирішення проблем у галузі освіти, так і до нелегкої праці педагогів.
У переддвер’ї свята не оминули й ми, журналісти, відвідин до одного з навчальних закладів, а саме – Чортківського ліцею № 7, де учні черпають із джерела досвідченості навчительства незвіданий для них світ науки, де власне завдяки умінням педагогів формуються особистості – майбутній авангард суспільства українського.
Освітня галузь України, як і всі сфери суспільства, зазнала суттєвих трансформацій в умовах війни з російською федерацією. Освіта потребує нових підходів до навчання, швидких, але досконалих і ефективних рішень, інноваційних форм організації освітнього процесу, адаптованих до умов сьогодення. І не все так, скажімо, безхмарно в трансформації освіти, як здається на перший погляд.
У бурхливому вирі навчального періоду, поміж уроками та й кількаразовими гучними сиренами тривоги у день наших відвідин (коли вся школа змушена була спускатися в укриття), нам все ж вдалося поспілкуватися з окремими педагогами, в професійному здобутку яких – «спеціаліст вищої категорії» та звання «вчитель-методист». І кожна з моїх візаві залюблена в свою роботу, кожна є не лише вчителем, наставником, а й (із відгуків учнів) добрим другом, мудрим порадником.
Отож, знайомтесь: Оксана Кормило – вчителька початкових класів (стаж роботи на освітянській ниві – 35 років), Надія Опацька – вчителька української мови та літератури (педагогічний стаж – 33 роки) та Наталія Штогрин – вчителька хімії (28 років педагогічного стажу).
Забігаючи наперед, зізнаюся, педагогині неохоче погоджувалися на публічне інтерв’ю, хіба що, як казали, просто спілкування як давні знайомі та колишні колеги, бо мета в кожної з них: апріорі – наділити своїх учнів багажем знань, відкрити для них світогляд загальнолюдських і національних цінностей, прикласти максимум зусиль, аби виховати Людину; вся їхня копітка праця – не для слави.
У часі спілкування відкрилося (особисто для мене, бо ж давно, скажімо, відійшла від педагогічної діяльності) багато чого нового в системі освіти, де, як зазначили мої співрозмовниці, є багато плюсів, а попри них, на жаль, – і мінуси.
Та все почергово…
Підгрунтя, базовий багаж знань до подальшого навчання діти, звісно ж, отримують у початковій школі. Тому максимальна відповідальність перш за все в умінні учнів навчатися падає, так би мовити, на плечі вчителів початкових класів і, зауважу, з неабиякою підтримкою батьків. Бо аж ніяк не можна все покладати лише на вчителя.
«Працюємо, навчаємося за програмою НУШ. Вона цікава і, як на мене, – розповідає Оксана Кормило, – доволі ефективна. Як таких оцінок вчитель уже не виставляє, а оцінює знання різними способами: емоційними смайликами, світлофором, діаграмами, є самооцінювання і взаємооцінювання і т. п. З одного боку це займає багато часу і творчості вчителя, проте з другого боку, до прикладу, самооцінювання, викликає в дитини розуміння того, що вона зробила правильно, а що ні. Учнів слід мотивувати до навчання. Тож учитель змушений затрачати дуже багато свого позаурочного часу, аби вишукувати, придумувати різні методи для їх заохочення. Бо якщо не навчити дітей вчитися в початкових класах, не дати їм необхідного багажу знань, то в старших класах буде ох як важко. У програмі НУШ є свої плюси й мінуси. Як тільки ми вступили в цю програму, у нас був весь необхідний підручний матеріал: чудові посібники, інтегровані індивідуальні зошити. Тепер такі зошити дороговартісні (так мовити, не всім по кишені), звичайні підручники… Хоча на матеріальну базу, як-то кажуть, гріх скаржитися. Школярам методи навчання НУШ подобаються; вони добре сприймають способи щодо критичного мислення. Не варто в навчанні застосовувати лише ігрові форми, бо в старших класах «бавленки» не буде. Школярикам слід прививати навички самостійності. Дистанційне навчання в часі війни в Україні, звісно ж, негативно відбивається на учнях. Окрім того, нівелювання освіти, вважаю, починається з батьківського порога. Тому, безумовно, повинна бути тісна співпраця батьків з вчителями»…
У початковій школі використовується так зване рівневе оцінювання знань учнів, аби не травмувати дітей оцінками. Поточні оцінки не виставляються, лише наприкінці навчального року проходить рівневе оцінювання: початковий рівень, середній, достатній та високий. У п’ятому класі в перший місяць навчального року знову ж таки рівневе оцінювання. Проте в часі спілкування вчителі дійшли, так би мовити, до спільного знаменника, що між початковою школою та старшою існує чимала прірва щодо матеріальної бази та програмних систем, методів навчання, що й не дуже втішно впливає на освітній процес власне учнів.
Відтак педагогині розповіли про систему сучасної освіти в Україні, висловлюючи свої враження та бачення щодо плюсів і мінусів нововведень в навчальний процес. Направду, неможливо розділити пряму мову моїх співбесідниць, кожної зокрема, бо озвучували думки в унісон.
У систему освіти було введено електронний журнал «Нові знання». Ним користувалися вже два роки поспіль. Був дуже зручним в певній мірі як для вчителів, так і для учнів та батьків. Повністю скасовано паперові носії: класні журнали, фіксування в них оцінок (щодо рівня знань учнів), планування тем уроків і т. д. Школярі разом із батьками мають доступ (через пароль) до електронних щоденників. Це – плюс в освітньому процесі.
Проте тепер, що викликало неабияке обурення в педагогів, вказаний електронний журнал змінили на платформу «EDDY» (навчання 21-го століття: платформа змінює шкільну освіту). Змінює, але – в чому й мінус – із солідною затримкою. Бо вже місяць триває навчальний 2024-2025 рік, а платформу «EDDY» запустили лише тепер (кілька днів тому). Тож із запізнілим введенням нової електронної платформи вчителям (попри надвелику зайнятість в педагогічній діяльності) добавилася маса роботи щодо заповнення, як в найкоротший термін, інформації навчального процесу, тобто навантаження на вчителів збільшилося.
Риторичне запитання: для чого простіше й доступніше стрімголов замінювати складнішим і неудосконаленим?!
До нововведень входить і система оцінювання творчих завдань з української мови. Тобто (скажу по-простому) – так як було колись, уже немає, а як тепер має бути – поки що чіткої визначеності нема, що знову ж таки добавляє замороки вчителям-мовникам. Фіксується чотири компетентності: учень письмово взаємодіє, усно взаємодіє, розуміння тексту й аудіювання.
Для зручності та полегшення роботи вчителів щодо написання конспектів до кожної теми на урок є друковані «нушівські» конспекти. Звісно ж, це лише базовий опірний конспект. Адже у кожного вчителя своє бачення викладення тієї чи іншої теми, окрім того – особистий підхід до учня. Плюсом у сучасній освіті, особливо для класних керівників, є ще й відсутність сталих виховних планів із безумовним проведенням вказаних тем. Педагог – це не професія, це – покликання. Тому вчитель, без сумніву, віднайде і тему виховного процесу, і методи виховання, і особливий підхід до кожного учня зокрема.
А загалом кожна із моїх співрозмовниць вважає, що виховання дитини закладається й утверджується в сім’ї, вчитель може лише відкоригувати, направити виховання в правильне русло, але тільки при умові тісної співпраці з батьками.
Скільки років уже, вибачте, мусолиться питання щодо підняття вчителям зарплати… Проте й досі праця педагога не оцінена належним чином. Та й загалом, як дізналася, сучасна система освіти в Україні (особливо в старших класах) потребує удосконалення, добрячого пропрацювання всіх нюансів зі зваженням усіх мінусів. Окрім того, на думку педагогів, велику увагу державі слід привернути інклюзивним класам, щоби навчання йшло на благо дітей з особливими освітніми потребами, а (на що, на жаль, напрошується висновок) не на користь влади щодо економії коштів…
Після всього почутого від педагогів бажання лише одне, щоби наша держава обернулася до вчителя, як-то кажуть, лицем.
А втім, щиро вітаємо всіх освітян із професійним святом. Ваша праця, направду, є дорогоцінним вкладом у молоде покоління. Ваша енергія та вміння зробити урок цікавим – це справжнє мистецтво. Будьте вітром під крилами дітей, щоб вони завжди прагнули вершин у саморозвитку. Нехай кожен день приносить вам нову снагу, задоволення від роботи, досягнення професійних цілей та великої підтримки від учнів, батьків і колег!
