Біль, що затулив лагідні сонячні промені чорним крилом, огорнув Чортківську громаду, і він не вщухає… Недільного дня, 24 травня, Чортків навколішки зустрів свого Героя – Лебедєва Віталія, який майже два роки вважався безвісти зниклим. Лише тепер рідна земля дочекалася свого захисника, щоби востаннє прийняти його у материнські обійми.
Від радості до сліз: за два дні Чортків пережив і щастя повернення воїна, і гіркоту втрати захисника землі української. Особливо щемкою й болючою ця втрата стала ще й тому, що лишень напередодні, 23 травня, у День Героїв України, чортків’яни зі сльозами радості та гордості вітали воїна Михайла Медведика, який повернувся додому з ворожого полону. Тоді місто жило надією, обіймами, словами вдячності та щирою радістю за врятоване життя. А вже наступного недільного дня, 24 травня, громада знову стала навколішки – цього разу з гіркотою сліз невимовного болю, проводжаючи у вічність полеглого захисника Лебедєва Віталія. Так поруч у нашому сьогоденні переплелися радість повернення і гіркота непоправної втрати…
На фронт Віталій пішов добровольцем. Не шукав легшої долі, не ховався за чужими спинами – став до боротьби за рідну землю, за мирне майбутнє свого сина і всіх дітей, за право українців жити у вільній державі. Стрілець – санітар механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А4447, головний сержант Лебедєв Віталій Петрович (12.08.1971 р. н.) вступив на військову службу 16 червня 2022 року. Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши свій обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув близько 23-ї год. 25 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дальнє Покровського району Донецької обл.
Дитинство, юність і дорослість Віталія мережилося стежками-дорогами, буйною зеленню села Горішня Вигнанка. Проте доля була не надто прихильною до хлопця. Відійшли у вічність його батько й мати. Якось не склалося й подружнє життя Віталія. Найбільшою втіхою та сенсом його буття був неповнолітній синочок, якого він безмежно любив, а справжньою опорою та підтримкою – рідний дядько, котрий завжди був поруч у найважчі хвилини.
Довго-довго рідні жили в невідомості – між надією та відчаєм, щодня молячись бодай за звістку про дорогу серцю людину. Й ось страшна правда повернулася додому в проміжку майже двох років разом із тілом воїна…
Чортків зустрів полеглого Героя Лебедєва Віталія зі скорботою в серці. Краяни різних поколінь стояли навколішки вздовж дороги, тримаючи в руках квіти та державні прапори. Мовчазна шана, тремтіння лампадок і гіркі ридання стали свідченням безмежної вдячності тому, хто віддав життя за Україну.
На подвір’ї катедрального собору святих верховних апостолів Петра і Павла священнослужителі відправили молебень за упокій душі воїна. Спільна молитва об’єднала сотні людей у скорботі та вдячності за жертовність захисника.
Відтак траурна процесія рушила центральною вулицею Чорткова до церкви Святої Покрови. Саме там, побіля храму, в кімнаті смутку рідні, друзі, близькі, побратими та всі небайдужі жителі громади зможуть уклінно віддати останню шану Герою.
Парастас розпочнеться о 19-й год. 24 травня, чин похорону – 25 травня о 12-й год.
Ще один воїн повернувся додому «на щиті»… Ще одна згорьована дитина залишилася без батька. Ще одна рана назавжди закарбувалася в серці Чортківщини.
Вічна пам’ять і слава Герою Лебедєву Віталію, який віддав своє життя за Україну.
